Нема життя без кулемета,
Хоч ґвалт кричи, а все одно -
Ружжо фігня, фігня ракета,
А кулемет - ото воно.
Чому?, питаєте, а просто:
Бо в кулеметі сила є,
Він хоч і не великий зростом,
Але доводить всім своє.
Він дармоїдів кривопузих
Навчить легко народ любить,
Лиш стрічку з кулями загрузиш
І, нумо, джипи їх лупить.
Аби патронів вистачало,
Бо ж дармоїди є такі,
Що не прострілиш їхнє сало,
Страшні, немов оті хряки.
Та джипів шкода, тільки трішки,
От дармоїдів би зібрать
І в величезну смрадну діжку,
Як оселедців наштовхать.
Та під прицілом кулемета
В Дніпровські хвилі зажбурнуть,
Перехреститись, знять кашкета…
Нехай в Америку пливуть.
Вони вже звикли в заграницях
Відпочивать і працювать,
Їм Україна і не сниться,
На Україну їм плювать.
Тож досить Неньку ґвалтувати
Народ закручувать в рулет,
Ми вже готуєм в кожній хаті
Для їхніх джипів кулемет.
